Тематичний напрям №8

Тематичний  напрям №8

Зовнішньоекономічна діяльність

Назаренко Дарина Анатоліївна,

студентка 3-го курсу Київського фінансово-економічного коледжу

Національного університету ДПС України

Науковий керівник – Калусенко В.В.,

викладач Київського фінансово-економічного коледжу НУДПСУ

ПРОБЛЕМА АКТИВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Розвиток зовнішньоекономічних операцій в Україні протягом 2008-2012р. характеризується негативними тенденціями, від’ємним сальдо товарообігу та незадовільною структурою експортно-імпортних операцій. Головне місце в цій проблемі займають питання винайдення оптимальних рішень, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної політики держави, захист її економічних інтересів та прискорення економічного розвитку.

Аспекти підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності досліджуються у працях Базилюк Я.Б., Бережнюка І.Г., Вахненко Т., Дронова Д.В., Захарова К.В., Карамбович І.М., Ковтун Е.О., Козика В.В., Шевченко Л.Г. та інших авторів. Проте, незважаючи на вагомий внесок вітчизняних вчених щодо виявлення недоліків та причин негативних тенденцій у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до цього часу не знайдено оптимальних рішень щодо їх усунення. [2]

Ефективний розвиток будь-якої торгівлі неможливий без здійснення інтеграційних процесів та розвитку економічних зв’язків з іншими країнами. Традиційною і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних зв’язків є міжнародна торгівля, тому вона виступає основною складовою зовнішньоекономічної політики держави.

Для України в сучасних умовах головним напрямком розвитку інтеграції в світове товариство є проведення зовнішньоторговельних операцій. Експортний потенціал України визначається обсягами товарів і послуг, які можуть бути вироблені в економічній і соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни.

Протягом 2008-2011 років та 7 місяців 2012 року темпи росту обсягів імпортних операцій товарів перевищували темпи росту обсягів експортних операцій товарів. Довготривала тенденція від’ємного сальдо торговельного балансу свідчить про незбалансованість зовнішньоекономічної політики держави та необхідність вжиття необхідних заходів.

Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів за 2008-2011 роки та січень-липень 2012р. наведена в табл.1.

                                                                                                                   

                                                       Таблиця 1.

Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів за 2008-2011 роки та січень-липень 2012р., тис.дол.США [3]

Показники	2008	2009	2010	2011	2012
Експорт (тис.дол.США)	66954429,8	39702883,3	51430521,6	68394195,7	39430529,7
В % до попереднього року	135,8	59,3	129,6	133,0	103,3
Імпорт (тис.дол.США)	85535356,4	45435559,2	60739969,3	82608240,0	48089829,8
В % до попереднього року	141,1	53,1	133,7	136,0	107,1
Сальдо (тис.дол.США)	-18580926,6	-5732675,9	-9309447,7	-14214044,3	-8659300,1

Виходячи з даних таблиці динаміки обсягів експорту-імпорту товарів, найбільший обсяг експорту товарів був в 2011 році - 68394195,7 тис. дол. США, найменший в 2009 році -  39702883,3 тис. дол. США. Тобто в період 2009-2011 роках даний показник зріс в 1,7 рази. Також спостерігається різкий спад експорту в період 2008-2009 років на 27251546,5 тис. дол. США або в 1,68 рази. На даний спад експорту могла вплинути фінансово-економічна криза, яка виникла в той період. Що ж до імпорту, найбільший обсяг був у 2008 році - 85535356,4 тис. дол. США. Як і в ситуації з експортом, різкий спад також спостерігається в 2008-2009 році на 40099797,2 тис. дол. США або в 1,88 рази.

Впродовж аналізованого нами періоду сальдо постійно від’ємне, тобто імпорт перевищує експорт. Найбільше сальдо в 2008 році, найменше в 2009 році. В період 2008-2009 році сальдо значно зменшилось на 12848250,7 тис. дол. США або в 3,24 рази. В наступні періоди сальдо знову починає поступово зростати, що є не дуже позитивним явищем для нашої країни.

На думку Я.Б.Базилюк [1], в Україні негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічної діяльності:

·   відсутність в Україні єдиної загальнонаціональної парадигми реалізації пріоритетних завдать міжнародної інтеграції;

·   невизначеність напрямів спеціалізації українського експорту;

·   низька конкурентоспроможність українського експорту на світовому ринку товарів;

·   внутрішньополітична нестабільність;

·   звуження внутрішнього ринку для національних виробників високотехнологічних та побутових товарів;

·   надмірна залежність експортних поставок від окремих ринків, зокрема ЄС (70%), з якими від’ємне сальдо торговельного балансу;

·   надмірна залежність від імпорту енергоносіїв;

·   незначне залучення прямих іноземних інвестицій.

За даними Всесвітнього економічного форуму [4] основними причинами негативних тенденцій в зовнішньоекономічній діяльності України є:

·   незадовільна якість влади;

·   низька ефективність законодавства;

·   відсутність послідовної державної стратегії і політики;

·   низька прозорість та ефективність виконання урядових рішень, судової системи;

·   високий рівень корупції;

·   неналежний рівень захисту особистих свобод і приватної власності людини;

·   дотації бюджету;

·   недосконалість структури бюджету;

·   неефективна податкова політика;

·   катастрофічна ситуація щодо регулювання у сфері конкуренції та інші чинники.

Проблеми зовнішньоекономічної діяльності в Україні, визначають необхідність здійснення певних державних  перетворень та проведення прогресивних, інноваційних заходів, які б дали змогу вийти на новий рівень розвитку як міжнародних відносин так і  країни в цілому. Зовнішньоекономічна діяльність України має бути такою, щоб експорт та імпорт товарів і послуг відповідали стратегічним інтересам держави й були економічно вигідні для власних виробників. Це може бути досягнуто за рахунок різних заходів:

1. Підвищення конкурентоспроможності виробника і, в першу чергу, це стосується технічно складних товарів. Досягнення позитивних результатів можливе за рахунок впровадження нової техніки та новітніх технологій. Головна увага має приділятися фінансуванню в інтелектуальну власність та інноваційну діяльність.

2. Поступова стабілізація валютного курсу гривні до інших валют світу. Потрібно здійснити поступовий перехід від орієнтації на долар США та переорієнтувати свою ЗЕД на розрахунки в євро. Дане рішення викликане тим, що Україна знаходиться територіально в європейській зоні і головний зовнішньоекономічний оборот здійснюється з країнами СНД та Європи.

 3. Одним з напрямків може бути створення на території України вільних економічних зон для ЗЕД.

 4.Змістовний перегляд імпортної політики держави. Потрібно відмовитись від імпорту тих товарів, що можуть бути виготовлені вітчизняними підприємствами.

 5. Держава повинна забезпечити експортерам протекціоністський захист на всіх рівнях: юридично-правовому, міжнародно-політичному та рекламно-пропагандистському.

Стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, серед яких визначальне місце належить зовнішній та внутрішній економічній політиці держави, ефективності здійснення митної політики та забезпечення економічної безпеки держави.

Список використаної літератури:

1. Базилюк Я.Б. Механізм підвищення ефективності економічної інтеграції України // Академія митної служби України. 2009. -  №3. – С.3-9.

2. Вічевич А.М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: навч. посібник. - 2009. – С.34-45.

3.Державна служба статистики України [Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/ ]

4. Шевченко Л.Г., Карамбович І.М.. Оцінка конкурентоспроможності національної економіки // Вісник Академії митної служби України. - 2008. – №1 (37). – С.48-54.

Поліщук Ірина Миколаївна

аспірант кафедри менеджменту підприємницької діяльності

Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВИ

На сьогоднішній день економічні процеси у суспільстві нерозривно пов'язані з розвитком різноманітних форм діяльності різного роду підприємств, які впливають на внутрішні та зовнішні споживчі тенденції. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства нерозривно пов’язана з зовнішньоекономічною стратегією держави до якої воно належить. В процесі зовнішньоекономічної діяльності переплітаються економіка і політика, комерція і дипломатія, наукові дослідження та промислові розробки, торгівля та операції в кредитно-фінансовій сфері. Жорстка локалізація географії збуту чи постачання веде до нівелювання загальносвітових вимог розвитку певних сфер, чи видів промисловості держави, до яких належить діяльність даного підприємства.

Результати досліджень основних завдань пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю підприємств та механізмів зовнішньоекономічних відносин викладені у багатьох працях І.В.Багрової, А.І.Кредісова, Ю.Г.Козака, Н.С.Логвінової, І.Ю.Сіваченка, Е.Ф.Прокушева та інших [1–5]. В даних працях досконало висвітлені теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності, з'ясовується важливі питань функціонування підприємства як головного суб'єкта ЗЕД. Також представлені результати аналізу сучасних моделей ЗЕД підприємств. При цьому ряд питань пов’язаних із впливом сучасних методів зовнішньоекономічної діяльності підприємств на стан експортного потенціалу України вимагають додаткових досліджень.

Методи ведення зовнішньоекономічної діяльності, різного роду операції, що проводяться в її процесі в певній мірі визначають успішність діяльності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках і як наслідок впливають на експортний потенціал держави в цілому. Дослідження даних методів, їх взаємозв’язок із основними видами діяльності підприємств на сьогоднішній день є актуальним завданням і вимагає проведення аналізу із вивченням основних закономірностей та тенденцій їх розвитку. Вивчаючи основні аспекти зовнішньоекономічних відносин підприємств за сучасних умов ринкових відносин необхідною умовою успішності проведення відповідних досліджень є використання сучасних напрямків розвитку економічної науки, а також фундаментальних економічних засад розвитку загальних економічних вчень загалом та зовнішньоекономічних відносин зокрема. Беззаперечним фактом є те, що кожна країна володіє певними перевагами в виробництві чи споживанні тих чи інших товарів і послуг. Зовнішньоекономічні відносини підприємства це зазвичай певний вид комерційних операцій. Дані операції відбуваються в системі налагоджених зовнішньоекономічних зв’язків. Тому важливим є питання пошуку і реалізації закордонних партнерів, які відповідали б вимогам підприємства щодо сировини, продукції чи технологій. Сьогодні ідея поєднання виробничих потужностей підприємств певних галузей діяльності є пріоритетним напрямком для підвищення експортного потенціалу країни. При цьому можна рекомендувати об’єднання можливостей деяких підприємств з метою покращення конкурентоспроможності продукції та виходу на міжнародні ринки. Саме об’єднання виробничих, наукових, винахідницьких та інших можливостей підприємств, їх кооперація та обмін досвідом можуть зміцнити конкурентоздатність продукції на зовнішньому ринку. Що стосується окремих підприємств, то на першому етапі їх виходу на зовнішні ринки є вибір і вивчення партнерів. Тобто уже на етапі пошуку зовнішньоекономічних партнерів підприємству необхідно виробити чітку концепцію вибору підприємств-партнерів з врахуванням переліку певних вимог, за якими необхідно проводити їх  вибір. Наступним етапом виходу підприємства на зовнішній ринок є підготовка виробництва. Якщо аналізувати внутрішні та зовнішні фактори впливу на експортний потенціал країни, то в першу чергу можна виокремити науково-технологічний потенціал, як один із основних внутрішніх факторів. Сюди можна віднести рівень освіти, рівень розвитку науки та технологій. Також немаловажним є наявність ресурсної бази до якої можна віднести як природні копалини так і людські ресурси.  Економічний аналіз і розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства вимагає врахування та залучення матеріалів, які вміщують як наявні так і майбутні результати його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності врахування маркетингового середовища діяльності підприємства на зовнішньому ринку є важливим фактором отримання прибутку.

Експортний потенціал країни нерозривно пов'язаний із розробкою певних планів щодо виходу перспективних видів товарів на зовнішні ринки. Тобто мова йде про розробку визначеної експортної стратегії як окремих підприємств, регіонів так і країни в цілому. Тобто створення експортної стратегії повинно передбачати визначення пріоритетних напрямків зовнішньоекономічних відносин з проставлянням акцентів на експортно-стратегічну  для України продукцію з врахуванням відповідного ресурсного забезпечення підприємств.

Література:

1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / [І.В.Багрова, Н.І.Редіна, В.Є.Власюк, О.О.Гетьман]; під ред. д-ра екон. наук, проф. І.В.Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с.

2. Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник / Козак Ю.Г.; За редакцією Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, І. Ю. Сіваченка; 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 792 с.

3. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / за заг. ред. А. І. Кредісова – К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

4. Організація і методика економічного аналізу: Навчальний посібник / Косова Т. Д., Сухарев П. М., Ващенко Л. О. та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

5. Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятельность: учебное пособие; 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2004. – 307 с.