Тематичний напрям №9
Фіскальна політика
Бабаєв Вадим Володимирович
студент 3-го курсу Київського фінансово-економічного коледжу
Національного університету ДПС України
Науковий керівник – Калусенко В.В.,
викладач Київського фінансово-економічного коледжу НУДПСУ
УДК 336.22
ПОДАТОК НА РОЗКІШ ЯК ДОДАКТОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
У статті розглянуто перспективи впровадження податку на розкіш та його значення в доходній частині бюджету.
В статье рассмотрены перспективы введения налога на роскошь и его значение в доходной части бюджета.
The article considers the prospects of a luxury tax and its importance in the revenue side of the budget.
Постанова проблеми. Початковий варіант урядового законопроекту про податок на розкіш (багатство), був розглянутий у Верховній Раді . На переконання авторів законопроекту– у разі введення такого податку, надходження в Державний бюджет України очікується на рівні близько 3 міліардів гривень щорічно. Ці кошти будуть направлені на виплату пенсій. Звертаємо увагу на те, що закон, якщо буде прийнятий, діятиме лише на час скрути. У даному випадку - з 2012 року до 2017.
Даний законопроект не є досконалим, зокрема експерти схилялися до думки, що весь тягар нового податку ляже на середній клас, тоді як олігархам документ залишає достатньо лазівок, щоб нічого не платити.
5 червня 2012 р. внесено до Верховної Ради іншу редакцію проекту про запровадження з 1 січня 2013 р. так званого «закону про податок на розкіш». Законопроект №10558 є компромісним варіантом, що враховує позиції законодавчої влади. Саме вони вимагали відмовитися від фіскального характеру законопроекту та ідеї розширити коло платників податків, включивши до нього середній клас [1].
5 червня 2012 р. внесено до Верховної Ради іншу редакцію проекту про запровадження з 1 січня 2013 р. так званого «закону про податок на розкіш». Законопроект №10558 є компромісним варіантом, що враховує позиції законодавчої влади. Саме вони вимагали відмовитися від фіскального характеру законопроекту та ідеї розширити коло платників податків, включивши до нього середній клас [1].
Дане питання розглядається в статтях журналів «РБК Україна», «finance.ua про гроші», «Сегодня», «ZN.UA».
Основними об’єктами оподаткування відповідно до умов закону мають стати предмети рухомої і нерухомої власності, зокрема дорогі автомобілі, гелікоптери, літаки, будинки, квартири тощо. При цьому жодного слова про пасивні доходи, такі як дивіденди, роялті, відсотки за вкладами і таке інше. В найкращому випадку всі «скарби» записані на якусь вітчизняну юридичну особу, а в гіршому взагалі числяться за іноземними офшорними компаніями. Податок на розкіш за своєю природою стосується лише фізичних осіб, його дія розповсюджуватиметься лише на власність на території України.
Даний Проект визначає, що платниками податку на багатство будуть наступні особи:
1.фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками майна (зазначеного нижче);
2.фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які придбавають на митній території України товари і предмети (про такі товари і предмети мова піде нижче).
3.фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які ввозять на митну територію України товари і предмети.
Завдання. Визначити роль податку на розкіш у податковій системі України та надходження до бюджету.
Виникає питання, що вважати розкішшю і багатством, а що ні. Законодавча влада уже внесла деякі пропозиції щодо податку на розкіш. Щодо конкретних пропозицій, які вже озвучені пропонують щоб платили податок власники автомобілів з об'ємом двигуна понад 3 літрів (зараз 3,4). Тепер все залежить від влади та їх розуміння, що таке розкіш.
По-перше, багато пропозицій були не враховані або переглянуті. Наприклад ,вважають, що під категорію "розкіш" підпадають квартири загальною площею понад 120 квадратних метрів і будинки від 250 квадратних метрів пропонується 200 квадратних метрів та 400 квадратних метрів відповідно. І в першому, і в другому варіантах є свої недоліки. Особняки площею нижче 400 метрів за законопроектом не обкладалися відповідним податком. З іншого боку, платити за "розкішні" квартири будуть представники середнього класу, наприклад, які взяли іпотеку на купівлю 3-кімнатних квартир. Звернемо увагу на той факт, що в новому документі мова йде не про житлову, а про загальну площу житла. Багато квартир в дореволюційних будинках можуть теж потрапити в список "розкоші". Та й нові квартири теж. З 2003-2004 років, коли почався будівельний бум, девелопери почали зводити будинки, в яких частина квартир, площею 120 кв.м і більше, мала по три-чотири кімнати. Та ж ситуація і з житловими будинками. Всі житлові будинки, які будувалися після 1995 року, підпадають під цю категорію, тому що їх невигідно було будувати площею менше 250 квадратних метрів.
Про те з 1 липня 2012 р. вводиться податок на нерухомість. Його будуть застосовувати двояко. З одного боку, ті люди, які не зареєстровані в своїх будинках, будуть платити і за будинок, і за господарські споруди. Ті ж, хто зареєстрований у будинку, будуть платити податок з житлової площі, в яку площа госпбудівель не включена. Українські селяни все ж повинні бути захищені. Адже, на відміну від дачників, госпбудівель, в т.ч. для утримання худоби, у них набагато більше. З уваги фінансистів упущений той факт, що і багато олігархів живуть далеко не в квартирах. Люди не реєструються на своїх дачах, тому один цей пункт призведе до введення податку для сараїв і тимчасових споруд. У той час як господарські будови на територіях елітних садиб, такі як стайні, приміщення для охорони, тенісні корти, більярдні, сауни, приватні зоопарки, не будуть обкладатися податком. Одночасне стягнення податку на нерухомість і податку на розкіш по суті означатиме для деяких громадян подвійне оподаткування. Замість того, щоб зробити по-європейськи - стягувати податки з тих будівель, ринкова ціна яких перевищує встановлену норму, наші чиновники пішли своїм шляхом. Через середній клас знову буде змушений ту ж нерухомість виводити в "тінь": реєструвати на підставних осіб або занижувати її площу.
5 червня 2012 року під №10558 з’явився більш м’який і збалансований законопроект про податок на багатство.
Закон набере чинності з 1 січня 2013 року. Є підстави припускати, що все відбудеться саме так і починаючи з нового року українські багатії почнуть ділитися з бюджетом частиною своїх надмірностей.
Остання редакція законопроекту про багатство дозволила вільніше зітхнути середньому класу. Неабияку частину домагань до його представників було скасовано.
Перше (і, мабуть, найважливіше). Додатковою «даниною» не обкладатимуться високі зарплати (незалежно від їх розміру).
Друге. Об’єктом оподаткування перестала бути земля (незалежно від площі).
Третє. З об’єктів розкоші виключені: взуття, шкіряні, трикотажні, швейні, килимові, текстильні вироби та вироби з деревини (у запропонованому раніше проекті всі ці предмети, якщо їх вартість перевищувала 30 мінімальних зарплат, автоматично вважалися багатством). У решті підхід до надмірностей залишився тим самим, з незначними коригуваннями.
Слід зазначити якусь «ергономічність» у підході до оподаткування багатства. Кабмін переробив положення Податкового кодексу, що регулюють оподаткування нерухомості. Тепер замість податку на нерухомість буде податок на майно. Точніше сказати, до складу такого майна входитиме також і нерухомість.
Повний список предметів розкоші, які обкладатимуться додатковим податком, виглядає таким чином:
• квартира площею понад 200 м2 (порівняно з попередньою редакцією нічого не змінилося);
• дачний, садовий будинок, житловий будинок садибного типу або котедж площею понад 500 м2 (у попередній редакції — 400 м2);
• нерухомість (житлова), що перебуває у власності однієї особи; загальна площа перевищує 600 м2(положення, якого не було в запропонованому раніше законопроекті);
• легкові автомобілі з об’ємом двигуна понад 3990 см3, окрім уживаних (у попередній редакції — 3400 м3, незалежно від «свіжості»);
• мотоцикли, з об’ємом двигуна понад 995 см3, окрім уживаних (у попередній редакції — 800 м2, незалежно від «свіжості»);
• плавучі засоби (яхти, катери та ін. для розваг і спорту) потужністю понад 75 кВт, окрім уживаних (у попередній редакції — незалежно від «свіжості»);
• літаки й вертольоти, крім уживаних (у попередній редакції — незалежно від «свіжості»);
• вироби з дорогоцінних металів і коштовного (напівкоштовного) каміння, наручний годинник, мобільні телефони вартістю понад 50 мінімальних зарплат (нині — 54700 грн.; у попередній редакції — 20 м.з.п.);
• зброя вартістю понад 20 м.з.п. (тепер 21880 грн.; позиція залишилася незмінною);
• вироби з хутра вартістю понад 40 м.з.п. (нині 43760 грн.; у попередній редакції — 30 м.з.п.);
• предмети мистецтва, колекціонування й антикваріату вартістю понад 50 м.з.п. (у попередній редакції — 30).
Згідно із законопроектом платниками такого податку будуть власники (набувачі) вказаного майна. Проте сам характер податку відрізняється залежно від виду майна. У випадку з нерухомістю це так званий податок на володіння. Його стягуватимуть регулярно (щорічно). Решта видів «розкішного майна» є різновидом податку на придбання. Тобто стягуватимуться одноразово, при ввезенні або купівлі.
Відзначимо (це важлива відмінність від попередньої редакції проекту), що до складу платників уключені також юридичні особи. Правда, останні платитимуть податок на розкіш тільки за нерухомість. При цьому від його сплати звільнять юридичних осіб, на балансі яких перебуватимуть багатоквартирні будинки.
Тож можемо назвати сумнівною доцільність звільнення від податку набувачів уживаних літаків, вертольотів і яхт, оскільки деякі з таких літаків можуть коштувати як 10 квартир площею 200 м2.
Власники «позамежної» нерухомості будуть зобов’язані сплачувати по 2% від мінімальної зарплати (нині — 21 грн. 88 коп.) за 1 м2. Причому відзначимо: оподатковуватиметься не надлишок, а вся площа. Тобто за квартиру площею 300 м2потрібно буде викладати близько з 6,5 тис. грн. щорічно.
Набувачі потужних автомобілів, мотоциклів, а також яхт і літаків заплатять 40% від їх вартості. Любителі інших надмірностей повинні будуть розщедритися на 10% від вартості предметів розкоші.
Якщо майно купуватиметься в Україні, то податок утримають і заплатять податкові агенти, а якщо воно ввозитиметься в країну фізичною особою, то вона й буде зобов’язана заплатити податок до або в момент увезення предметів розкоші на митну територію нашої держави.
Деякі моменти, які ускладнять життя фіскальним органам при реалізації положень цього акта.
Хто платитиме податок, якщо об’єкт оподаткування (наприклад антикваріат) продає фізична особа? Оскільки обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок на розкіш покладено на податкових агентів, то уникнути оподаткування дуже просто — потрібно, щоб продавець не був податковим агентом.
Незрозуміло, як нараховувати, утримувати та сплачувати податок, якщо набувачем є фізична особа — підприємець. У відносинах з підприємцями податкові агенти не «функціонують». Виходить, дуже просто від цього податку відбитися. Припустимо, купує громадянин лексус із об’ємом двигуна 4000 см3, ціна якого, наприклад, $140 тис. Якщо такий покупець перед придбанням стане підприємцем і зажадає, щоб у договорі купівлі-продажу авто він фігурував як суб’єкт господарювання, то заощадить $140 тис. А потім ліквідовується (як підприємець, звичайно).
Уживаний може бути терміном в 1 день. Законопроект передбачає, що об’єктом оподаткування не є розкішні, але вживані транспортні засоби (маються на увазі ті засоби, які в «новому» стані оподатковуються; як ми згадували вище, включаючи яхти й літаки). Таким чином, стає вельми просто позбутися такого податку. Якщо засіб буде «проексплуатовано» 1 день, а потім продано, то з покупця податок на розкіш ніхто не отримає. Тим простіше це зробити, зважаючи на той факт, що юридичні особи — набувачі «крутих» транспортних засобів платниками податку на розкіш не є.
Податок на розкіш не буде поширюватися на коштовності, хутра, дорогі мобільні телефони, годинники та зброю, парусні яхти. Ці речі "розкішшю" не є, за логікою авторів законопроекту. Так, найчастіше у дорогих вітрильних яхт двигун набагато менший за потужністю, ніж 75 кВт. Що стосується автомобілів, то тепер виробники машин преміум-класу роблять ставку не стільки на об'єм двигуна, скільки на нові технології, а також, що важливо, на інтер'єр. І навпаки, популярні серед середнього класу автомобілі іноді мають об'єм двигуна понад 3 літри. А багато популярних серед середнього класу машин вже стануть розкішшю. Автори законопроекту не провели межу між "розкішшю" і "достатком". Про це яскраво свідчить той факт, що ті ж хутра, коштовності, дорогі мобільні телефони відповідним податком обкладатися не будуть. Хоча вони якраз часто і свідчать про високий статус власника і розкішності його способу життя. Як відзначають експерти, обкласти безпосередньо ці предмети податком досить складно. Але є вихід - розширення списку підакцизних товарів та поширення на ці категорії акцизів.
Тим не менш, автори законопроектів не врахували купу нюансів, які нівелюють їх поривання покращити становище українських громадян. Прийняття зазначених законопроектів може призвести до того, що його дія розповсюджуватиметься і на представників так званого середнього класу, які, хай і не так часто, але можуть собі дозволити придбати товари, які можна розцінювати як предмети розкоші. А норма про те, що платниками податку на розкіш є фізичні особи, убезпечить багатих від його сплати, оскільки майно переважної більшості олігархів оформлене на юридичних осіб. Тим більше, що оподатковуватиметься лише власність, зареєстрована на території України. [3]
Зниження планки квадратури житла, яка має оподатковуватися, неодмінно призведе до обкладання податком власників більшості квартир у новобудовах, придбаних із залученням кредитів. При цьому не враховується, дохід сімей та скільки людей мешкає в таких квартирах. Положення про те, що не оподатковуватимуться об’єкти нежитлової нерухомості, що призначені для утримання свійських тварин та птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентарю, якщо будинок є постійним місцем проживання, потягне за собою запровадження податку для більшості громадян, які мають дачні будинки, але не зареєстровані в них. В той же час, господарські будівлі, розташовані на території елітних котеджів (басейни, сауни, корти, конюшні, майданчики для гольфу, будинки охорони тощо), обкладатися податком на розкіш не будуть. Аналогічною виглядає ситуація з податком на автомобілі з великим об’ємом двигуна. Першочергово під дію нового закону підпадуть далеко не нові й не дуже дорогі транспортні засоби, оскільки виробники та покупці елітних марок віддають перевагу не кубатурі циліндрів, а новітнім технологіям, якими напхані авто преміум-класу.
Зниження планки квадратури житла, яка має оподатковуватися, неодмінно призведе до обкладання податком власників більшості квартир у новобудовах, придбаних із залученням кредитів. При цьому не враховується, дохід сімей та скільки людей мешкає в таких квартирах. Положення про те, що не оподатковуватимуться об’єкти нежитлової нерухомості, що призначені для утримання свійських тварин та птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентарю, якщо будинок є постійним місцем проживання, потягне за собою запровадження податку для більшості громадян, які мають дачні будинки, але не зареєстровані в них. В той же час, господарські будівлі, розташовані на території елітних котеджів (басейни, сауни, корти, конюшні, майданчики для гольфу, будинки охорони тощо), обкладатися податком на розкіш не будуть. Аналогічною виглядає ситуація з податком на автомобілі з великим об’ємом двигуна. Першочергово під дію нового закону підпадуть далеко не нові й не дуже дорогі транспортні засоби, оскільки виробники та покупці елітних марок віддають перевагу не кубатурі циліндрів, а новітнім технологіям, якими напхані авто преміум-класу.
Як відомо, ціна одного квадратного метра житлової нерухомості в Україні буває дуже й дуже різною:
а) залежно від того, в якому населеному пункті знаходиться житлове приміщення;
б) залежно від того, в якому районі населеного пункту воно розташоване – в центрі чи на окраїні. Чому ж власники нерухомості площею 201 квадратний метр у центрі Києва і на околиці, Тернополя чи Рівного – повинні сплачувати однаковий податок на нерухоме майно?
Щодо рухомого майна, то податком в розмірі 40% від вартості покупки в гривнях (при ввезенні – плюс ПДВ) одноразово мають обкладатися (крім тих, які були у вжитку):
- легкові автомобілі з об’ємом циліндрів двигуна більше 3990 куб. сантиметрів;
- мотоцикли з об’ємом циліндрів двигуна більше 995 куб. сантиметрів;
- судна, оснащені стаціонарним або підвісним двигуном потужністю більше 75 кВт;
- літаки і вертольоти.[4]
Що ж робити із проектом закону про податок на багатство, аби його прийняття таки забезпечило більш справедливий перерозподіл коштів в українському суспільстві і збільшення внеску заможних людей у наповнення держбюджету?
Серед пропозицій декілька вартих уваги – запровадження додаткових податкових відрахувань для елітних (причому дійсно елітних) гольф-клубів, ресторанів, нічних закладів відпочинку, а також податок на пасивні дивіденди, роялті і бонуси, сума яких перевищує 100 тис. грн на рік.
Неможливо оминути увагою і найсуттєвішу пропозицію щодо прогресивної шкали оподаткування.
З одного боку, обкладання надприбутків надподатками – це досвід розвинених країн світу.
З іншого – в Україні під прогресивну шкалу оподаткування потраплять тільки середні й великі підприємці, котрі виробляють товари та надають послуги. Внаслідок чого в цих людей залишатиметься значно менше коштів, які можна вкласти в розвиток бізнесу, тобто у збільшення кількості товарів і послуг, створення нових робочих місць. І ці люди будуть загнані ще глибше в «тінь»...[5].
Тим часом власники великого спекулятивного капіталу оподаткування за прогресивною шкалою успішно уникнуть.
Так само уникнуть його чиновники, «силовики», політичні діячі, котрі збагачуються різноманітними нелегальними шляхами і чиї реальні доходи значно перевищують офіційну зарплату.
Щодо рухомого майна, то податком в розмірі 40% від вартості покупки в гривнях (при ввезенні – плюс ПДВ) одноразово мають обкладатися (крім тих, які були у вжитку):
- легкові автомобілі з об’ємом циліндрів двигуна більше 3990 куб. сантиметрів;
- мотоцикли з об’ємом циліндрів двигуна більше 995 куб. сантиметрів;
- судна, оснащені стаціонарним або підвісним двигуном потужністю більше 75 кВт;
- літаки і вертольоти.[4]
Що ж робити із проектом закону про податок на багатство, аби його прийняття таки забезпечило більш справедливий перерозподіл коштів в українському суспільстві і збільшення внеску заможних людей у наповнення держбюджету?
Серед пропозицій декілька вартих уваги – запровадження додаткових податкових відрахувань для елітних (причому дійсно елітних) гольф-клубів, ресторанів, нічних закладів відпочинку, а також податок на пасивні дивіденди, роялті і бонуси, сума яких перевищує 100 тис. грн на рік.
Неможливо оминути увагою і найсуттєвішу пропозицію щодо прогресивної шкали оподаткування.
З одного боку, обкладання надприбутків надподатками – це досвід розвинених країн світу.
З іншого – в Україні під прогресивну шкалу оподаткування потраплять тільки середні й великі підприємці, котрі виробляють товари та надають послуги. Внаслідок чого в цих людей залишатиметься значно менше коштів, які можна вкласти в розвиток бізнесу, тобто у збільшення кількості товарів і послуг, створення нових робочих місць. І ці люди будуть загнані ще глибше в «тінь»...[5].
Тим часом власники великого спекулятивного капіталу оподаткування за прогресивною шкалою успішно уникнуть.
Так само уникнуть його чиновники, «силовики», політичні діячі, котрі збагачуються різноманітними нелегальними шляхами і чиї реальні доходи значно перевищують офіційну зарплату.
Висновок. Податок на розкіш - популізм, він відволікає від головного джерела багатства - олігархічних монополій. Ініціатива уряду щодо податку на розкіш має цинічний присмак саме тому, що не зачіпає інтереси олігархів, які мають можливість через високопоставлених чиновників звільняти від податків свої надприбуткові підприємства і отримувати шалені пільги і дотації на розвиток галузей, які були нахабно монополізовані. Нинішня ж ініціатива законодавчої влади зовсім перекладає податкове навантаження з олігархів на середній клас.
Кабмін усунув можливість для бажаючих уникнути оподаткування новим податком, поки ще не прийнятий закон. Зокрема, громадянам України буде заборонено тимчасово ввозити в Україну транспортні засоби особистого користування, що з 2013 року потрапляють під цей податок – дорогі мотоцикли, яхти, літаки і вертольоти.
Проте при купівлі вживаних транспортних засобів, у тому числі дорогих раритетних моделей, податок на розкіш не буде сплачуватися. Не будуть платити 40%-ний податок також власники старих яхт, гідроциклів, літаків і вертольотів.
Нова схема зробить вигідною ввезення в Україну б/в автомобілів навіть з урахуванням високої ставки акцизу. І ще вигіднішими зробить продаж та придбання вертольотів, літаків, яхт, котрі були у вжитку рік-два чи навіть місяць – адже, на думку українського уряду, це вже не розкіш і за це не треба сплачувати новий податок!
Більш «щадяча» ставка податку на багатство в 10% (при ввезенні – плюс ПДВ) буде застосовуватися при покупці дорогих речей:
- виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, годинників, мобільних телефонів, предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату вартістю понад 50 мінімальних заробітних плат (54,7 тис грн);
- хутра вартістю понад 40 мін з/п (43,8 тис. грн);
- зброї вартістю понад 20 мін з/п (21,9 тис. грн). [2]
Для досягнення мети з наповнення бюджету слід було б серйозно зайнятися підвищенням прозорості всієї системи публічних фінансів. Чітке розуміння того, куди і як витрачаються гроші платників податків, стало б додатковим стимулом для звичайного українця – багатого, середньо забезпеченого, бідного – чесно заробити і чесно заплатити податок.
Проте при купівлі вживаних транспортних засобів, у тому числі дорогих раритетних моделей, податок на розкіш не буде сплачуватися. Не будуть платити 40%-ний податок також власники старих яхт, гідроциклів, літаків і вертольотів.
Нова схема зробить вигідною ввезення в Україну б/в автомобілів навіть з урахуванням високої ставки акцизу. І ще вигіднішими зробить продаж та придбання вертольотів, літаків, яхт, котрі були у вжитку рік-два чи навіть місяць – адже, на думку українського уряду, це вже не розкіш і за це не треба сплачувати новий податок!
Більш «щадяча» ставка податку на багатство в 10% (при ввезенні – плюс ПДВ) буде застосовуватися при покупці дорогих речей:
- виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, годинників, мобільних телефонів, предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату вартістю понад 50 мінімальних заробітних плат (54,7 тис грн);
- хутра вартістю понад 40 мін з/п (43,8 тис. грн);
- зброї вартістю понад 20 мін з/п (21,9 тис. грн). [2]
Для досягнення мети з наповнення бюджету слід було б серйозно зайнятися підвищенням прозорості всієї системи публічних фінансів. Чітке розуміння того, куди і як витрачаються гроші платників податків, стало б додатковим стимулом для звичайного українця – багатого, середньо забезпеченого, бідного – чесно заробити і чесно заплатити податок.
Податок на багатство розглядається як джерело вирішення соціальних проблем. Він буде одним з джерел для виплат за соціальними ініціативами, запропонованим президентом. Податок дозволить зібрати в казну півмільярда. Ініціатори законопроекту відзначають, що податок буде щорічно приносити казні більше - близько 800 млн грн. Експерти кажуть, що податок дійсно дасть бюджету сотні мільйонів, але прогнозують, що багато хто буде ухилятись від його сплати.
Загалом не завадило б дати визначення, що ж вважати багатством, а що розкішшю, розробити механізм адміністрування податку на них та систему пільг. Виходячи зі сказаного, варто зазначити, що об’єктивним критерієм розкоші повинна бути не площа житла чи літраж двигуна авто, а їх вартість. Лише в цьому випадку можливе дотримання справедливих соціальних пропорцій. В інакшому випадку урядові ініціативи призведуть або до чергового популістського трюку напередодні виборів, або до соціального напруження в суспільстві.[1]
Зауважимо, що без ефективного механізму збору податку на розкіш, а також напрацювання загальної звички в платників цього податку щодо його безальтернативної сплати, запровадження останнього в життя стане лише популістським кроком. Ймовірно, що реалізація даної ініціативи не тільки не сприятиме більш справедливому розподілу благ в українському суспільстві, але й не виконає навіть поточної задачі. В кращому разі у Верховній Раді може народитися ще один не працюючий закон. А в гіршому зміни в системі оподаткування призведуть до ще більшого тиску на ледве сформований український середній клас.
Список використаної літератури:
1. Інтернет журнал «finance.ua про гроші» [Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2012/03/13/272515]
2. Інтернет видання «ZN.UA» [Режим доступу: http://news.dt.ua/ECONOMICS/kabmin_vnis_do_radi_zakonoproekt_pro_podatok_na_bagatstvo-103250.html]
3. Інтернет видання «Сегодня» [Режим доступу: http://www.segodnya.ua/economics/business/mnenie-naloh-na-bohatykh-cokratit-defitsit-bjudzheta-teoretichecki.html]
4. Інтернет видання «РБК Україна» [Режим доступу: http://www.rbc.ua/rus/top/show/prinyatie-zakona-o-naloge-na-roskosh-perenositsya-na-sentyabr-03072012132300]
5. Український незалежний центр політичних досліджень [Елктр. hесурс] - http://www.ucipr.kiev.ua/publications/vdarimo-podatkom-na-bagatstvo-po-nebagatikh
6. Податковий кодекс України: від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями)
Федун Любов Миколаївна
студентка 3-го курсу Київського фінансово-економічного коледжу
Національного університету ДПС України
Науковий керівник – Калусенко Валентина Вікторівна,
викладач Київського фінансово-економічного коледжу НУДПСУ
Оптимізація надходжень від податку на додану вартість до Державного бюджету України
На сьогоднішній день незалежна Україна побудувала власну податкову систему. Сучасна податкова система має ще багато недоліків, тому необхідно шукати і реалізовувати шляхи вдосконалення оподаткування в країні, шляхи збільшення податкових находжень до державного бюджету. Саме ці недоліки привели до заборгованості платників податків перед бюджетом, до ухиляння від оподаткування, до тіньової економіки. На думку І.В. Ревуна, призначенням податкової системи є забезпечення умов для розвитку суспільного виробництва й усіляке сприяння державним органам керування в розв’язку соціальних завдань [3].
Податкова система представлена значною кількістю податків, серед яких є прямі та непрямі податки, інші збори, обов’язкові платежі, тощо. Основним непрямим податком є податок на додану вартість(далі – ПДВ). ПДВ – цеуніверсальний акциз, який включається в ціну товару на основі новоствореної вартості. ПДВ є одним із важелів регулювання сфери споживання населення. Нині ПДВ в Україні регулює Податковий кодексУкраїни: Закон України від 02.10.2010 № 2755-VI.
ПДВ – є одним із основних бюджетоутворюючих податків в нашій країні. Динаміка надходження ПДВ до Державного бюджету подано в таблиці 1.
Таблиця 1.
Динаміка ПДВ у доходах та податкових надходженнях Державного бюджету України, млн. грн.*
Показники:
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012 (І півріччя)
|
Доходи Державного бюджету, в тому числі:
|
225319,9
|
240615,3
|
314616,9
|
162948,8
|
Податкові надходження, з них:
|
148915,6
|
166872,2
|
261605
|
129607,6
|
ПДВ
|
84596,7
|
129596,4
|
145896,5
|
90411,2
|
Питома вага ПДВ, %:
| ||||
У доходах державного бюджету
|
37,55
|
53,86
|
46,37
|
55,48
|
У податкових доходах державного бюджету
|
56,81
|
77,66
|
55,77
|
69,76
|
*розраховано автором на основі даних Міністерства фінансів України.
За даними таблиці 1 видно, що за останні роки частка ПДВ в доходах Державного бюджету зростала. Це пов'язано насамперед із збільшенням виробництва товарів (наданням послуг). Аналізуючи дані розрахунки бачимо, що ПДВ складає значну частину доходів бюджету держави. Середнє значення його питомої ваги у доходах державного бюджету становить 48,32%. Спостерігаємо збільшення питомої ваги ПДВ у доходах державного бюджету протягом останніх років з 37,55 до 55,48%.
ПДВ має високу ефективність з фіскальної точки зору. Це пов’язано із стабільністю і надійністю надходжень ПДВ до бюджету. Разом із тим є чинники, які зменшують розмір надходжень даного податку до бюджету. Один із головних чинників – відшкодування ПДВ. Відповідно до Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника[2]. За останні декілька років спостерігається зменшення обсягу відшкодованого ПДВ (табл.2). Аналізуючи дані 2009-2011 років, можна зробити висновок, що обсяги відшкодованого ПДВ його платникам зменшилися від 30% до 20% від загального обсягу надходження даного податку до Державного бюджету. Зараз існує проблема доцільності бюджетного відшкодування, адже процедура відшкодування ПДВ є складною і потребує досконалої перевірки. З одного боку бюджетне відшкодування допомагає вітчизняним товаровиробникам в період нестабільності, а з іншого – зменшує доходи Державного бюджету. Також існують проблеми, пов’язані із великою кількістю заявок на незаконне відшкодування, злочинними схемами (створення фіктивних підприємств, фіктивний експорт, експорт товарів контрабандним шляхом). Для удосконалення порядку відшкодування ПДВ необхідно: ввести систему автоматичного відшкодування ПДВ, унеможливити реєстрацію фіктивних підприємств, запровадити систему електронного реєстру податкових накладних, що дозволить виявити фіктивні підприємства.
Таблиця 2.
Розмір бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету, млн. грн. [5]
Показники:
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012 (І півріччя)
|
Бюджетне відшкодування
|
35734,6
|
40671,8
|
42834,5
|
23025,9
|
Питома вага бюджетного відшкодування, %
|
30
|
24
|
23
|
20
|
Також обсяги надходжень ПДВ є значно меншими від потенційно можливих, тому що у країні існує так звана тіньова економіка. За останні декілька років спостерігається тенденція збільшення процесів щодо незаконного ухилення податків, контрабанди і бартерних операцій. Ці операції зменшують надходження до бюджету від 20 до 50%. Іншим чинником, який зменшує ефективність ПДВ, є система пільг. Спираючись на досвід зарубіжних країн, пільги повинні застосовуватися до кінцевих споживачів і мати виключно соціальну спрямованість [1]. В Україні же система пільг дуже розгалужена, і в більшості спрямована на виробника, тому й не приносить соціального ефекту. Станом на 01.01.2009 рік кількість осіб, що користуються пільгами, становила 32 тис. осіб, станом на 01.01.2010 – 31 тис. осіб [4].
Майбутнє податкової системи залежить від ПДВ, тому необхідно оптимізувати надходження ПДВ до бюджету. На даний момент ставка ПДВ є великою, і як наслідок – збільшення "тіньовиків", зменшення надходжень. Зменшення ставки приведе до збільшення вітчизняного виробництва, збільшення реалізованої продукції, і в свою чергу – до збільшення надходжень, зменшення цін на товари, сприятиме добробуту населення. Необхідно, спираючись на досвід зарубіжних країн, встановити пільги на першочергові товари споживання, що допоможе підвищити рівень життя населення України.
Отже, в Україні спостерігається тенденція зниження фіскальної ефективності ПДВ, тому необхідно удосконалити систему стягнення ПДВ: переглянути систему пільг, створити умови для розширення вітчизняного виробництва, унеможливити збільшення "тіньовиків".
Список використаної літератури:
1. Данілов О.Д. Податок на додану вартість: проблема оптимізації адміністрування / О.Д. Данілов // Вісник податкової служби України. – 2009. – № 12. – с. 45-48.
2. Податковий кодекс: Закон України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями)
3. Ревун В.І. Реформування податкової системи України як спосіб вирішення податкових колізій [Електронний ресурс] / В.І. Ревун. – Режим доступу: http://pravo-ukraine.pravo.biz/.
4. Сайт Державної податкової служби України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sts.gov.ua.
5. Сайт Міністерства фінансів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
Немає коментарів:
Дописати коментар